Постанова ВП ВС від 01.11.2018 року

Друк

Пошук

583

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 11-866сап18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,

скаржника - ОСОБА_3,

представника Вищої ради правосуддя - ЦуцкірідзеІ.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя від 07 червня 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 14 березня 2018 року,

УСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 07 червня 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 березня 2018 року про притягнення судді Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності».

Згідно із ч. 7 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 23 серпня 2018 року відкрила провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення в порядку ч. 7 ст. 266 КАС України.

Свою скаргу ОСОБА_3 мотивував тим, що оскаржуване рішення ВРП від 07 червня 2018 року, яким залишено без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 14 березня 2018 року «Про притягнення судді Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності», є протиправним, оскільки постановлене з порушенням вимог п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), а саме не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. На думку скаржника, ВРП не дослідила належним чином його заяву від 12 червня 2015 року про відвід судді ОСОБА_20., зміст якої став підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги до інших суддів під час здійснення правосуддя. Також, у своїй скарзі ОСОБА_3 зазначив, що розгляд дисциплінарної справи був упередженим, а ВРП при ухваленні спірного рішення не врахувала дані про його особу.

Відповідач у своєму відзиві просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні скарги, оскільки рішення ВРП від 07 червня 2018 року прийнято в межах наданих повноважень, обґрунтоване та законне. Рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Відповідач дотримав усі вимоги законодавства та застосував до судді дисциплінарне стягнення в межах передбаченого законодавством строку.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 13 травня 2004 року № 539/2004 призначив ОСОБА_3 на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області строком на 5 років, а Верховна Рада України Постановою від 04 березня 2010 року № 1943-VI обрала ОСОБА_3 на посаду судді цього ж суду безстроково.

12 грудня 2017 року до ВРП з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшли скарги голови Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_20 від 16 червня, 20 та 21 жовтня 2015 року щодо неналежної поведінки судді цього ж суду ОСОБА_3 У скаргах указано на некоректну поведінку ОСОБА_3, який втрутився в процес здійснення судочинства іншими суддями та допускав випадки направлення на їх адресу листів, що мають принизливий та образливий характер.

Зокрема, до зазначених скарг ОСОБА_20 долучила копії адресованих їй листів за підписом судді ОСОБА_3 від 11 червня 2014 року (вх. № 1528/14-вх), 03 листопада 2014 року (вх. № 4924/14-Вх), 04 листопада 2014 року

(вх. № 4968/14-Вх) та 07 листопада 2014 року (вх. № 5242/14-Вх), які за характером є очевидно зневажливими і принизливими. Також ОСОБА_20 надала копію заяви ОСОБА_3 від 12 червня 2015 року про її відвід від розгляду нею відводу судді ОСОБА_3., заявленого прокурором у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 354 Кримінального кодексу України.

На підставі ст. 46 Закону № 1798-VIII Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 24 січня 2018 року відкрила дисциплінарну справу стосовно скаржника, за результатами розгляду якої 14 березня 2018 року прийняла рішення про притягнення судді ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

При цьому Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що поведінка судді ОСОБА_3 при направленні судді ОСОБА_20. листів від 03, 04 та 07 листопада 2014 року, які містили принизливий та образливий характер, свідчить про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за систематичне порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI). Однак строк притягнення судді ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за ці дії сплинув.

Водночас строк притягнення судді до відповідальності за дії, вчинені ним 12 червня 2015 року (подання заяви про відвід судді ОСОБА_20.), не закінчився.

Підставою притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності стала його некоректна поведінка, зокрема, при поданні ним заяви від 12 червня 2015 року про відвід ОСОБА_20 Ця заява містила низку не підтверджених конкретними доказами вкрай негативних та принизливих оцінок судді ОСОБА_20., основною метою яких, судячи з їхнього змісту, було заподіяння їй образи.

Таким чином, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність у діях скаржника складу дисциплінарного проступку, а саме грубого одноразового порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час здійснення судочинства до інших суддів, наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 92 Закону № 2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII).

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що між суддями Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_20. (голова суду) та ОСОБА_3 існує тривалий конфлікт, надання оцінки якому виходить за межі предмета розгляду у цьому дисциплінарному провадженні.

Разом з цим ВРП та її дисциплінарним органом установлено, що суддя ОСОБА_3. неодноразово зневажливо висловлювався стосовно судді ОСОБА_20., яка є головою Оржицького районного суду Полтавської області, зокрема, у скарзі щодо неправомірної поведінки судді ОСОБА_20., поданої ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 липня 2014 року, у його листі до апеляційного суду Полтавської області та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 24 червня 2014 року.

07 червня 2018 року ВРП розглянула скаргу судді ОСОБА_3 і, керуючись п. 4 ч. 10 ст. 51 Закону № 1798-VIII, залишила без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 09 жовтня 2017 року.

Не погоджуючись із таким рішенням ВРП від 07 червня 2018 року, ОСОБА_3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, що є предметом цього судового розгляду.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_3 підтримав скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав та наведених у судовому засіданні аргументів.

Представник ВРП - ЦуцкірідзеІ.Л. проти задоволення скарги заперечила з мотивів, викладених у відзиві та наведених під час судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скаржника й надані на противагу їм аргументи ВРП, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини в рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено ст. 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до ч. 1 якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених п. 2-5 ч. 10 ст. 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу, що підстави для скасування рішення ВРП від 07 червня 2018 року, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 52 Закону № 1798-VIII, відсутні. Зокрема, оскаржуване рішення ухвалено одноголосно, повноважним складом ВРП, підписано всіма її членами, які були присутні на засіданні. ОСОБА_3 належним чином повідомлений про засідання і був присутнім на засіданні ВРП при розгляді цієї дисциплінарної справи.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку, що суддя ОСОБА_3. допустив грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час здійснення судочинства до інших суддів, унаслідок чого його притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), що відповідає проступку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 92 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII), тобто надано достатнє обґрунтування мотивів, з яких відповідач дійшов відповідних висновків.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції». У рамках скарги за ст. 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд Третьої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (п. 123 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України»).

Можливість оскаржити рішення по суті є гарантією суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції та є визначеним ст. 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема, на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

ВеликаПалата Верховного Суду переглядає ухвалене в спосіб, передбачений Законом № 1798-VIII, рішення ВРП від 07 червня 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 14 березня 2018 року про притягнення судді Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності». Крім того, підстави для оскарження зазначеного рішення ВРП від 07 червня 2018 року, які наведені в скарзі ОСОБА_3 свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.

Таким чином, законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду згідно зі ст. 266 КАС України. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до застосування дисциплінарного стягнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено таке рішення, отримав у принципі доступ до суду (п. 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Ураховуючи наведені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути скаргу ОСОБА_3, ретельно дослідивши дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення положень п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону

№ 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

У своїй скарзі суддя ОСОБА_3. не спростовує факт подання ним заяви від 12 червня 2015 року про відвід судді ОСОБА_20. при розгляді нею його відводу від участі у розгляді кримінального провадження № 12015170000000553 відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 354 КК України, у якому суддя ОСОБА_3. був допитаний як свідок. Однак за позицією скаржника, така заява була іншого змісту, ніж та, що міститься в матеріалах кримінального провадження, і яка подана ОСОБА_20 разом зі скаргою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відсутність у матеріалах дисциплінарної справи оригіналу заяви від 12 червня 2015 року, на думку судді, свідчить про її фіктивність.

Проте ці доводи суд не може вважати прийнятними з огляду на таке.

У матеріалах дисциплінарної справи міститься копія заяви судді ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_20. від 12 червня 2015 року, яка була надана останньою разом з іншими матеріалами, після проведення в Оржицькому районному суді Полтавської області службової перевірки щодо наявності в матеріалах кримінального провадження оригіналу зазначеної вище заяви. У доповідній записці від 22 червня 2018 року за підписом керівника апарату Оржицького районного суду Полтавської області КропивкиВ.К. зазначено, що в матеріалах кримінального провадження № 1-кп/543/52/15 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 354 КК України на аркуші справи № 44 наявний оригінал заяви ОСОБА_3 від 12 червня 2015 року про відвід судді ОСОБА_20., яка містить негативні висловлювання образливого та принизливого змісту щодо судді (з мотивів нібито її спільного проживання до призначення на посаду судді з чоловіком-рецидивістом, існування її за рахунок краденого майна, її схильності до вчинення незаконних дій тощо).

У той же час, суддя ОСОБА_3. долучив до матеріалів дисциплінарної скарги копію заяви від 12 червня 2015 року про відвід судді ОСОБА_20., яка має аналогічний попередній заяві вхідний реєстраційний номер і дату, проте іншого змісту.

Дослідивши згадані заяви, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розбіжності між текстами вказаних документів вирішального значення не мають, оскільки зміст заяви від 12 червня 2015 року про відвід судді ОСОБА_20., яка була надана ОСОБА_3, також свідчить про порушення ним вимог суддівської етики.

Відповідно до ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 55 Закону № 2453-VI (тут і далі - у редакції, що діяла станом на 12 червня 2015 року) суддя зобов'язаний додержуватися присяги судді та правил суддівської етики.

Присяга судді вимагає від нього дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (ст. 56 Закону № 2453-VI).

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI (черговим) з'їздом суддів України, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (ст. 3 цього Кодексу).

Згідно з п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року

№ 2-рп/2011 дотримання суддею присяги - його конституційно визначений обов'язок. Таким чином, присяга судді має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання судді.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2016 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід'ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов'язана з його посадою. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Відповідно до п. 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов'язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов'язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування всіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

Отже, ВРП та її Третя Дисциплінарна палата дійшли обґрунтованого висновку, що дотримання етичних норм, високих стандартів поведінки, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов'язана з посадою судді, є невід'ємною частиною діяльності судді незалежно від настання чи ненастання негативних наслідків такої поведінки. Суддя повинен усвідомлювати, що дії, спрямовані виключно на приниження іншої особи, не можуть вважатися бездоганними на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини. Поширення негативних оцінок стосовно іншого судді у процесуальних документах неминуче підриває авторитет правосуддя, що тим більше йде у розріз із правилами суддівської етики.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 92 Закону № 2453-VI установлено, що грубе одноразове порушення правил суддівської етики, яке підриває авторитет правосуддя, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 Закону № 2453-VI у разі вчинення суддею дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, до нього може бути застосоване стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Дії судді ОСОБА_3 на момент їх вчинення утворювали склад дисциплінарного проступку. Зміни, що відбулися у правовому регулюванні відповідних відносин після 12 червня 2015 року, не призвели до пом'якшення або скасування передбаченої відповідальності за їх вчинення.

Отже, ВРП та її Третя дисциплінарна палата при ухваленні спірних рішень правильно кваліфікували дії судді як грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час здійснення судочинства до інших суддів, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII, а тому аргументи ОСОБА_3 стосовно невідповідності висновків відповідача вимогам Законів № 2453-VI, № 1402-VIII не знайшли свого підтвердження при розгляді цієї справи в судовому порядку.

ВеликаПалата Верховного Суду вважає необґрунтованими й доводи скаржника про нібито допущення суддею Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_20. порушень суддівської етики та чинного законодавства, про які скаржник зазначив у своїй скарзі, оскільки предметом цієї дисциплінарної справи є вчинення дисциплінарного проступку саме ОСОБА_3, і не надається оцінка діяльності інших суддів.

Крім того, ВРП, Дисциплінарні палати ВРП та/або Велика Палата Верховного Суду при розгляді дисциплінарних справ щодо суддів, не наділені повноваженнями щодо встановлення справжності чи оригінальності наявних в матеріалах документів, зокрема й заяви судді ОСОБА_3 від 12 червня 2015 року про відвід судді ОСОБА_20., а тому доводи скаржника про фіктивність зазначеної заяви судом не приймаються.

У своїй скарзі суддя ОСОБА_3. посилається й на ті обставини, що ВРП та її Третя Дисциплінарна палата не в повному обсязі врахували дані про його особу і безпідставно врахували характеристику, надану головою Апеляційного суду Полтавської області.

ВеликаПалата Верховного Суду критично оцінює такі доводи скаржника з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 Закону № 1402-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

При ухваленні спірного рішення ВРП не взяла до уваги негативну характеристику голови Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_20, зважаючи на її статус як скаржника у цьому дисциплінарному провадженні. Натомість, у відповідь на запит члена ВРП ОСОБА_12 головою апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_13 до ВРП направлена інша характеристика судді ОСОБА_3 за період його роботи в Оржицького районного суду Полтавської області, яка містить інформацію про відсторонення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України ОСОБА_3 від посади судді у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та у якій зазначено, що за наслідками проведеного у квітні 2013 року вивчення організації діяльності Оржицького районного суду Полтавської області суддя ОСОБА_3. як голова суду не повною мірою належно виконував свої адміністративні обов'язки.

Крім того, при обранні виду дисциплінарного стягнення ВРП та її Третя Дисциплінарна палата врахували, що суддя ОСОБА_3. у минулому до дисциплінарної відповідальності не притягувався, нагороджувався подякою та почесними грамотами Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавської обласної ради.

При розгляді дисциплінарної справи суддя ОСОБА_3. висловив готовність до дій стосовно вирішення тривалого конфлікту між ним та суддею ОСОБА_20., однак у судовому засіданні такої готовності не виявив.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зважаючи на характер правопорушень, допущених скаржником, ураховуючи наведені вище данні про суддю ОСОБА_3, ВРП та її Третя Дисциплінарна палата правильно застосували до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. Застосування більш м'якого виду дисциплінарного стягнення, ніж догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, не є пропорційним характеру вчиненого проступку.

За таких обставин, оцінивши в сукупності отримані в судовому засіданні докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_3 дисциплінарної відповідальності у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, а тому правові підстави для задоволення скарги відсутні.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 266 341 342 344 350 356 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вищої ради правосуддя від 07 червня 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 березня 2018 року про притягнення судді Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності» залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В. С. Князєв

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

О. С. Золотніков О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О.Г. Яновська

Популярні новини